Підшипниковий вузол (підшипник в корпусі) – елемент конструкції, що складається з підшипника та корпуса в який його вмонтовано.
Вузли складаються з наступних елементів:
- корпус з чавуну, сталі або спеціальних матеріалів. Може бути цілим, чи складатися з двох або більше частин, які кріпляться на посадочну поверхню болтами;
- один або кілька підшипників;
- система ущільнень, що захищає підшипники під час роботи;
- система змащення.
Підшипникові вузли вперше були виготовлені в Японії. Пізніше виробництво підшипників в корпусі почалося в Європі і Америці. Підшипникові вузли випускаються під марками FKL SNR, SKF, INA, Koyo, NTN, TIMKEN, FYH, ASAHI та ін.
Основні типи стандартних корпусів підшипників:
- роз’ємні корпуси;
- цілісні стаціонарні корпуси;
- фланцеві корпуси;
- рухомі корпуси.
Під час монтажу підшипникових вузлів для забезпечення правильної установки підшипника і продовження терміну його експлуатації, важливо дотримуватися певних правил.
Щоб не пошкодити підшипник в результаті неправильного монтажу, необхідно першим закріпити корпус на посадочну поверхню до фіксації внутрішнього кільця підшипника в його остаточному положенні. В іншому випадку можуть з’явитись непередбачені осьові або радіальні навантаження і, як наслідок, передчасна відмова вузла.
Для полегшення монтажу кінці вала повинні мати фаски.
Фіксація підшипника на валу може бути здійснена трьома способами: гвинт на внутрішньому кільці,ексцентрикове кільце або втулка.
Необхідно простежити, щоб гвинт для фіксації підшипника був досить відпущений і не виступав у внутрішній отвір внутрішнього кільця. В іншому випадку монтаж буде утруднений і вал може бути пошкоджений. Для нормальної посадки внутрішні кільця насаджуються на вал в зборі з ущільненням.
Уникайте прямих ударів молотком по підшипниках та їх корпусах.
Після закінчення монтажу вал повинен бути прокручений від руки для підтвердження можливості вільного обертання.
В процесі експлуатації корпус підшипника повинен перебувати під дією притискаючої сили, а не сили відриву.
Корпуси підшипників з чавуну не пристосовані для навантажень, що значно та часто змінюються і для змінних осьових навантажень. У цих випадках переважно використовувати корпуси з литої сталі.
При монтажі підшипників на довгих валах або при значній відстані підшипників один від одного, рекомендується фіксуючий гвинт не затягувати, враховуючи осьові розширення вала.
Якщо потрібне точне позиціонування підшипника, можливо фіксувати деякі типи корпусів за допомогою центруючих штифтів: циліндричних або конічних.
